Философское...
Инок59
Припадая к мудрости веков,
Ощущаешь: время безвозвратно.
С умной миной прожив «дураком»,
Рад бы в рай, но нет пути обратно.
«Дважды в одну воду не вступить»,
Как порою до смерти обидно.
Хочется в «дерьмо» не наступить,
Но мешает «гордость», очевидно.
Наградив затрещиной в пути,
Жизнь заставит «выучить уроки».
Всё, что предначертано пройти,
НЕИЗБЕЖНО…. РАЗНИЦА ЛИШЬ В СРОКЕ.
Как принять?- «ВСЁ СУЕТА СУЕТ».
МУДРОСТИ внимать - ИНОЕ ЗЫБКО.
И ДУШОЮ принимая СВЕТ,
Не учиться на СВОИХ ОШИБКАХ.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Добрый день, Олег,интересное произведение, только вот строчка"Рад бы в рай, но нет пути обратно" двусмысленна.То ли понимать,что хочется,чтобы и из рая можно было вернуться обратно, то ли жизнь уже не вернешьи к раю путь закрыт.Хорошо, что мы живы, и это значит, что путь к раю открыт чрез Христа.Награда от Господа-другой вопрос.
Хорошо бы подумать над этой фразой...
Благословвений Вам и успехов в творчестве.
Комментарий автора: спасибо за отзыв...
с уважением инок.
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
