Я втомилась від болю,
Від рабства колючих дротів,
Сліз підгірклі струмки
Я втомилася лити в долоні…
Серце хоче на волю –
В Ісуса обійми святі,
Розірвавши сітки,
Що тримають планету в полоні.
Помирати втомилась
Щодня, посекундно, щораз.
Від щоденних гріхів –
На снігу закривавлені рани…
Тільки Господа милість
Стирає знеможений час
До основи віків
І вибілює шати багряні.
Я втомилась без віри
По долі іти навмання,
Без любові й надії
Ледь жевріти я притомилась.
Божа ласка безмірна
Смерть чорну хрестом зупиня,
І над Всесвітом сіє Господь
Ніжно-зоряну милість.
2003.
Прочитано 11654 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моему земному Ангелу - Людвенко Ирина Когда-то, вопреки злобным прогнозам врачей всех рангов, я выпросила у Бога подарок - дочь Ангелину. Теперь в моем доме два Ангела, потому как первенца-сына Яна зовем Янголом. Когда иду по-улице и держу их за руки, понимаю, что это два моих земных крыла. Все о чем прошу у Бога - мудрости и силы исполнить обет " А я, и дом мой, будем служить Господу!"
